— Певним чином, ти маєш рацію, — кивнув Вістінґ і згорнув газету. — Тобто, я зовсім не певен, що той чи ті, хто стоїть за цим, неосудні, тобто психічно нестабільні чи навіть хворі. Але впевнений, що наміру вбивати Надію Кроґ вони не мали.
Це була наживка. Вістінґ і не сподівався, що Мартін відразу клюне на неї, але його слова неодмінно западуть у голову Мартінові, поволі визріватимуть і, зрештою, можливо, полегшать йому зізнання у скоєному.
Звісно, Вістінґ виробив собі план поведінки на цю поїздку, так само, як перед допитами. Гіпотетично, Мартін Гауґен позбавив життя Надію Кроґ, мимоволі зробивши й Катаріну співучасницею. Усе, про що заводив розмови Вістінґ з Мартіном, відштовхувалось саме від цієї теорії, і відповідно тлумачилися Мартінові відповіді. В голові він тримав купу запитань і тем для балачок, щоб мозок Мартіна мав що перетирати жорнами думок. Вістінґ навмисне висловив припущення, що Надію Кроґ убили не з умислом.
— Убивці бувають різні, — розвивав тему Вістінґ. — Лише одиниці з тих, з ким мені доводилося зустрічатись, були холодними, цинічними й вирахуваними. Майже ніхто з них навіть уявити собі не міг, що вбиватиме, і все ж убивав. А на момент скоєння злочину вони не страждали психічними захворюваннями. Зрештою, ні до, ні після.
Запахи смажених ковбасок змішалися з випарами гасу. Мартін відвернувся від грубки, помахав рукою, розганяючи димок. Вістінґ бачив, що ці слова щось зачепили в його голові. Звісно, диктофон нічого подібного не зафіксує, але ледь помітну реакцію Мартіна Вістінґ міг витлумачити як підтвердження того, що він на правильному шляху. У Гауґена вже виявлялися перші класичні ознаки невпевненості. Він уникав зорового контакту, усміхався без причини, а руки весь час перебували в русі.
— Йдеться переважно про людей, які потрапили в екстремальну ситуацію, коли все вибивається з-під контролю, — далі напирав Вістінґ. — І тоді вони вбивають у стані афекту, розпачу або невгнузданої люті.
Мартін зняв пательню з конфорки, поставив на місце чавунні кільця.
— Здається, готові, — промовив він.
— Вигляд мають чудовий, — кивнув Вістінґ.
Мартін витягнув одну кухонну шухляду, знову засунув, тоді витягнув другу і взяв ніж для нарізання хліба. Вістінґ подав йому боханець темного хліба. Такий хліб — кнайп — на заквасці й з борошна грубого помелу традиційний у Норвегії. Мартін поклав хлібину на дошку, відрізав дві скибки, поклав на кожну по ковбасці.
— Тут ще є гірчиця, — сказав він.
Відчинив одну з шафок, знайшов баночку й простягнув Вістінґові. Той не зміг прочитати терміну придатності, та все ж ризикнув накласти тонку смужку, перш ніж скласти скибку докупи й загорнути в неї ковбаску.
їли вони мовчки. У грубці потріскували дрова. Мартін відчинив дверцята, поклав у грань ще кілька полінець.
57
Цифри були не надто втішні. Центральна публікація газети — про Надію Кроґ — висіла в інтернеті від дванадцятої години, на головній сторінці сайту було подано два посилання на неї, однак досі вона зібрала менше 100 000 читачів. Онлайн-видання щодня налічувало близько півтора мільйона користувачів, отже, статтю прочитали менше, ніж десять відсотків. Метою було 200 000, тоді публікацію можна вважати вдалою. Залишалася надія, що за вечір інтернет-трафік зросте.
Рейтинг подкасту зростатиме ще повільніше. Порахувати можна лише ту кількість слухачів, які переходили за посиланням у газеті. А це були заледве 1200. Катастрофічно низькі цифри, проте Ліне була до цього готова. Популярність подкасту зазвичай поширювалася, як кола на воді. Рейтинг зростав, коли дедалі більше слухачів звертали увагу на посилання, зацікавлюючись темою. Поступово нові програми потягнуть за собою довжелезний хвіст прихильників подкасту.
Амалія сиділа в дитячому манежику. Вона вже починала пхикати й вередувати — час було її годувати.
Ліне всміхнулася донечці.
— Так-так, зараз будемо їстоньки.
Ліне сіла на край стільця, взяла мобільний, перевірила твіттер. Надзвичайно багато переглядів і коментарів до теми, однак більшість стосувалися передачі на TV2, твіттили переважно ті, хто поширював реконструйований портрет Надії Кроґ.
ebooksa