Код Катаріни

Черпак уже шкрябав днище. Вістінґ вихлюпнув за борт рештки води й відклав черпак набік.

— Яка тут глибина? — запитав він, вдивляючись у чорну воду.

— Десь 60 метрів у найглибшому місці. Але не в цій бухті. Тут не більше 10–12 метрів.

Вони наближалися до порослого лісом протилежного берега. Силуети дерев бовваніли на тлі зоряного неба.

Мартін підняв весла. Чоловіки мовчки слухали тишу, а човен безгучно ковзав собі далі. Десь ліворуч чулося жебоніння струмка.

Лопаті весел розкраяли воду, коли Мартін знову опустив їх у воду й відкоригував курс.

— Іди на ніс, — прошепотів він, так наче гучний голос міг відлякати рибу.

Вістінґ взяв ліхтарню, прослизнув повз Мартіна й майже ліг на носі човна. Вони гойдалися зовсім близько від берега. Лісові хащі спускалися тут до самої води, огортаючи чоловіків у човні густою темрявою.

Гасова ліхтарня мала металеву заслонку, тож світло падало просто у воду, не засліплюючи Вістінґа.

— Щось бачиш? — запитав Мартін.

Вістінґ більше підкрутив ґніт, і полум’я спалахнуло яскравіше. Він майже дотягнувся до води, ліхтарня коливалася над самою поверхнею.

— Піщана мілина, — відрапортував він.

Мартін ще раз загріб веслом, і човен підійшов ближче до витоку струмка.

— Рибина! — скрикнув Вістінґ.

Мартін підгріб ще ближче до берега. Днище черкнуло піщане дно, а течія струмка швидко віднесла їх на глибше місце.

— Треба пришвартуватися, — порадив Мартін.

Вістінґ поставив ліхтарню на лавку. Узяв мотузку і, як тільки Мартін підгріб до самого краю берега, вистрибнув на суходіл, потім прив’язав човна і знову заліз у нього. Суденце гойдалося десь за два метри від берега, мотузка натягнулася, і воно нарешті завмерло на плесі.

Мартін поклав весла на днище, взяв острогу і звівся на ноги. Човник хитнувся, і Вістінґ схопив ліхтарню, щоб вона випадково не перевернулася.

Мартін перейшов на ніс, став на коліна, перевісившись за борт, заніс острогу, щоб вдарити за слушної нагоди. Вістінґ лежав поруч з ліхтарнею у руці. За пів метра під ними мерехтіло піщане дно, всіяне дрібними камінцями. Течія струмка, який впадав тут в озеро, ворушила якісь брунатні водорості.

За краєм світляного кола ліхтарні щось ворушилося. Вістінґ далі простягнув руку, однак лише налякав рибину.