Потайна кімната

22
18
20
22
24
26
28
30

— Запитаю в архіві, — пообіцяв Ланде.

Стіллер подякував.

— До мене приходила одна журналістка, яка теж цікавиться цією справою, — сказав він. — Очевидно, захоче поспілкуватися і з тобою.

— Он як?

Стіллер глянув на відеозапис, досі ще його не вимкнув.

— Ліне Вістінґ. Я трохи знаю її по іншій справі. Дуже ретельна. Увага преси нам не завадила б. Публікації часто приводять до появи нових свідків.

Судячи з голосу, Ульф Ланде не надто зрадів. Слідчі по-різному реагували, коли їм потрапляли до рук давні, нерозкриті справи, які треба було розкрити. Одні відчували щиру вдячність, інші сприймали надмірну увагу як нагадування про свою поразку. Ульф Ланде належав до тих, котрі будь-що сприймали за критику своєї роботи і вкрай неохоче ділилися інформацією. Дуже йому не хотілось, аби хтось інший докопався до розгадки.

Адріан Стіллер далі дивився відеозапис: він саме ввійшов до нарадчої кімнати, де сиділа Ліне Вістінґ. За весь час, що він працював з нерозкритими старими справами, ще жодний злочинець не розкаявся і не забажав очистити своє сумління. Жодний не прийшов і не зізнався у скоєному. Злочинця завжди треба було вистежувати й ловити.

Він увімкнув звук і почув власні слова про те, що для розкриття давньої справи потрібна гарна підказка. Може, така з’явиться завдяки зацікавленню Ліне?

Доки він думав, монітор згаснув.

Йому не давало спокою, що Ліне, імовірно, знала щось таке, чого не знав він.

20

Вістінґ забрав мобільний на головній прохідній. Два пропущені дзвінки, обидва з одного номера. Він вийшов за товсті мури, і телефон знову задзвонив. Вістінґ не квапився відповідати, спершу хотів сісти в авто.

— Юнас Гільдре, «Даґбладет». Ми розмовляли вчора.

— Так, розмовляли, — підтвердив Вістінґ, сердячись на себе, що не записав номера.

— Є щось нове у справі Бернгарда Клаусена?

— Ні!

— Я чув балачки, ніби поліція ще до пожежі винесла з літнього будиночка багато предметів, — правив своєї Гільдре. — Що то було?

Вістінґ потер скроні.

— Ішлося про прибирання помешкання після смерті власника, — відповів він, добре розуміючи, що журналіст не вдовольниться такою відповіддю.