Вона могла завиграшки відповісти: «Ні, це не за моїм бажанням!» — але хіба могла вона уявити собі, що розчарує Томаша? Як буде вона виправдовуватися, повернувшись додому? Отож сказала:
«Авжеж, це за моїм бажанням».
Чоловік із рушницею провадив:
«Треба, щоб ви зрозуміли, чому я запитую. Ми робимо це, якщо певні, що люди навмисне приходять до нас, щоб умерти. Ми просто надаємо послугу».
Він допитливо дивився на Терезу, і вона знову запевнила його у своєму рішенні:
«Авжеж, не бійтеся! Це за моїм бажанням».
«Може, хочете бути першою?» — запитав він.
Їй хотілося відсунути це діло якомога далі, навіть якщо це буде кілька хвилин, тож вона сказала:
«Ні, прошу вас, ні. Якщо можна, я буду останньою».
«Як хочете», — сказав чоловік і подався до інших. У його двох помічників зброї не було, вони тільки готували людей до смерті. Ось вони взяли їх попід руки і попровадили моріжком. То була безмежна, неозора рівнина, де густо поросла трава. Кандидати на страту повинні були самі обрати дерево. Вони зупинялися, довго роззиралися довкруги, ніяк не могли зважитися. Двоє урешті обрали платани, а третій подався далі, не в змозі знайти дерево, що було б гідне його смерті. Помічник, що легенько тримав його під руку, не виказував нетерпіння, та незабаром чоловік той уже не мав відваги простувати вперед і зупинився біля крислатого явора.
Помічники наділи усім трьом пов’язки на очі.
На неозорій луці стояли троє чоловіків, притулившись спинами до дерев. У кожного на очах була пов’язка, обличчя вони звели до неба.
Чоловік приклав рушницю до плеча і почав стріляти. Крім щебету пташок, інших звуків чути не було. Рушниця була з глушником. Видно було тільки, що чоловік під явором почав поволі осідати додолу.
Не сходячи з місця, чоловік із рушницею обернувся в іншому напрямку, і той, що стояв під платаном, теж мовчки сповз по стовбуру, а за хвилю (чоловік із рушницею обернувся знову) на моріжок повалився і третій кандидат на страту.
13
Один із помічників мовчки підійшов до Терези.
У руці він тримав темно-синю стрічку.
Вона зрозуміла, що він хоче зав’язати їй очі. Покрутила головою і сказала:
— Ні, я хочу все бачити.
Але відмовилася вона не з цієї причини. Тереза не належала до героїв, яким хочеться сміливо глянути смерті у вічі на самісінькій шибениці. Вона тільки намагалася віддалити свою загибель. Їй здавалося, що із зав’язаними очима вона опиниться перед дверима смерті і вже нічого не зможе вдіяти.