Він розізлився.
— Ви не маєте права командувати мною! Радійте, що ми ще дозволяємо вам працювати у цьому барі!
— Ми? Хто такі «ми»?
— Ми, — повторив лисань і замовив ще чарку. — І майте на увазі, я не дозволю вам ображати себе.
Потім показав на Терезину шию, де висіло кілька разків дешевих перлин.
— Звідки у вас ці перли? Таж не чоловік вам їх подарував, простий мийник вікон! Хіба може він купити таку коштовність за свій убогий заробок? Їх вам відвідувачі дали, еге? А за які такі послуги?
— Ану заткніть пельку! — вигукнула Тереза.
Чоловічок простягнув руку, щоб торкнутися намиста.
— Затямте собі, проституція в нас заборонена!
Каренін підвівся, став лапами на барну стійку і загарчав.
24
Посол сказав:
— Це стукач.
— Якщо це стукач, то він мав би поводитися не так зухвало, — зауважила Тереза. — Що ж це за таємна поліція, якщо вона не ховається!
Посол сів на дивані, схрестивши під собою ноги, наче був на уроку йоги. У рамочці над ним усміхався Кеннеді, наче освячував його слова.
— Пані Терезо, — батьківським тоном сказав він, — у таємних співробітників поліції кілька функцій. Перша — класична. Вони слухають, що там балакають люди, і доповідають начальству.
Друга — це залякування. Вони дають нам на здогад, що ми живемо на світі з їхньої ласки, і хочуть, щоб ми їх боялися. Оце і намагався вчинити той плішивий.
Третя — створення таких ситуацій, які могли б скомпрометувати нас. Їм нецікаво обвинувачувати нас у державній зраді, тому що це тільки привернуло б до нас симпатії. Вони хотіли б знайти в наших кишенях гашиш або звинуватити нас у розпусних діях із неповнолітнім дівчам. І вони завжди знайдуть дитину, яка посвідчить це.
Тереза згадала про інженера. Як пояснити, що він більше не приходить!
Посол провадив: