21
Вона сиділа на краю ванни і не могла відвести очей від ворони, що сіпалася в агонії. У її жалюгідній занедбаності Тереза бачила образ своєї долі й повторювала подумки: «Нікого нема в мене на світі, крім Томаша».
Чи переконав її той епізод з інженером, що любовні пригоди не мають нічого спільного з коханням? Що вони легкі й нічогісінько не важать? Чи стало їй спокійніше?
Нітрохи.
Одне її переслідувало: як вона вийшла із вбиральні й тіло її завмерло у дверях, голе й занедбане. Наполохана душа тремтіла, принишкнувши в нутрощах. Якби тієї миті чоловік у глибині кімнати озвався до її душі, вона, може, вибухнула б риданнями і впала б у його обійми.
Вона уявила, що на її місці, у дверях ванної, стоїть Томашева коханка, а Томаш перебуває в кімнаті замість інженера.
Йому варто було сказати їй слово, однісіньке слово, і вона заплакала б і обняла його.
Тереза знала, що такою буває мить, коли народжується кохання: жінка не може встояти перед голосом, що кличе її наполохану душу; чоловік не може встояти перед жінкою, душа якої чуйно відгукується на його голос. Томаш ніколи не був у безпеці перед пасткою кохання, й Тереза могла тільки потерпати за нього кожної години і кожнісінької хвилини.
Що ж у неї може бути на озброєнні? Тільки її вірність. Вірність, яку подарувала вона йому від самого початку, від першого ж дня. Їхнє кохання мало дуже дивну архітектуру: воно базувалося на цілковитій певності в Терезиній вірності, наче величезний палац на єдиній опорі.
Ворона майже не махала крильми; вона ледве сіпала поламаною лапкою. Тереза не хотіла кидати її, це було так, наче сидиш ото біля узголів’я вмираючої сестри. Урешті вона таки подалася в кухню, щоб похапцем повечеряти.
Коли повернулася, ворона була мертва.
22
Першого року їхнього життя Тереза вищала під час кохання, і той вереск, як я вже казав, намагався засліпити і заглушити всі органи чуття. Потім вона стала кричати менше, та душу її засліпило кохання, тож вона нічого не бачила. З інженером вона просто злягалася, кохання там і близько не було, і тоді її душа побачила все чітко і ясно.
Вона знову пішла в сауну, знову почала розглядати себе у дзеркалі. Дивилася на себе і згадувала той епізод, але без коханця. Як по правді, вона не змогла б навіть змалювати його, може, навіть не звернула уваги на те, який вигляд він має голяка. Усе, що вона пам’ятала, — то було таки її тіло (що його вона тепер збуджено розглядала у дзеркалі), її чубчик у паху, ту родиму пляму над ним. Та родимка, що досі була для неї просто вадою, закарбувалась у її пам’яті. Їй кортіло знову і знову бачити її в неймовірній близькості до чужого члена.
Не можу не наголосити ще раз: їй не хотілося бачити член того незнайомця. Їй кортіло бачити свій пах біля чужої плоті. Вона не прагнула тіла того коханця. Вона прагнула свого тіла, яке раптом відкрила для себе, тіла, що ще дужче збуджувало її, бо стало ще ближче і ще чужіше.
Ото дивилася вона на своє тіло, укрите дрібними краплями води після душу, і думала про те, що інженер з дня на день має заглянути до бару. Їй кортіло, щоб він прийшов, щоб запросив її до себе! Їй так цього хотілося!
23
День при дні Тереза боялася, що інженер з’явиться перед барною стійкою і вона не зможе сказати йому «ні». Та минав час, і страх перед зустріччю з ним заступало побоювання, що він не прийде.
Сплив цілий місяць, та він і не озивався. Тереза не могла пояснити цього. Зненацька в неї пропало будь-яке бажання. Занепокоїлася: чому він не приходить?
Вона обслуговувала відвідувачів. Прийшов отой куций лисань, який закидав був якогось вечора, що вона наливає горілки неповнолітнім. Тепер він голосно розповідав непристойний анекдот, що його вона чула вже бозна-стільки разів від пияків, коли ще працювала у провінції. У Терези виникло враження, наче її знову втягує в себе материн світ, і вона гостро урвала лисого.