Вони спустилися східцями поміж садами, щоб опинитися на майдані, де покинули автомобіль.
— Що з тобою? — запитав Томаш.
Перш ніж вона відповіла, з Томашем хтось привітався.
27
То був чоловік років п’ятдесяти з обвітреним обличчям, селянин, якого Томаш колись оперував. Відтоді його щороку посилали на цей курорт. Він запросив Томаша з Терезою випити по чарчині. Псів не можна було приводити до громадських закладів, тому Тереза замкнула Кареніна в автомобілі, а чоловіки тим часом чекали її в шинку. Коли вона прийшла, селянин сказав:
— У нас тихо. Мене навіть обрали два роки тому головою кооперативу.
— Що ж, вітаю, — сказав Томаш.
— Це, знаєте, село. Усі тікають звідти. Там, нагорі, мають радіти, що хтось іще хоче залишатися в селі. Не можуть вони собі дозволити вигнати нас із роботи.
— То був би ідеальний куточок для нас, — зауважила Тереза.
— Ви там занудьгували б, пані. Там нема чого робити. Нічогісінько.
Тереза глянула на його обвітрене обличчя. Той селянин був їй такий симпатичний. Після довгого часу їй знову хтось припав до душі! Перед її очима постало село: хати, церковна дзвіниця, лани, гаї, заєць, що мчить у борозні, мисливець у зеленому фетровому капелюсі. Вона ніколи не жила в селі. Той образ запав їй у пам’ять від уже почутого. А може, він закарбувався в її підсвідомості ще від далеких предків. Проте цей образ жив у ній, ясний і промовистий, немов світлина прабабці в родинному альбомі або давня гравюра.
— У вас іще болить десь? — запитав Томаш.
Селянин показав на потилицю, в тому місці, де вона переходила у хребет.
— Отут часом боляче.
Не підводячись зі стільця, Томаш помацав те місце і ще трохи розпитав того чоловіка. Потім сказав:
— Я вже не маю права виписувати рецептів. Але, як повернетеся, скажіть вашому лікареві, що ви розмовляли зі мною і я рекомендував уживати оце.
Він дістав записник із внутрішньої кишені й видер звідти аркуш. Потім великими літерами написав назву ліків.
28
Вони поверталися до Праги.
Тереза думала про світлину, де її голе тіло було в інженерових обіймах. Намагалася себе заспокоїти: якщо припустити, що та світлина існує, Томаш однаково ніколи її не побачить. Для тих людей вона корисна буде лише тоді, коли вони зможуть скористатися нею, щоб шантажувати Терезу. Якщо її побачить Томаш, вона втратить користь для них.