Тут устряв його син. Томаш уперше почув, як він говорить, і з подивом зазначив, що той затинається.
— З того, що ми знаємо, — сказав він, — з політичними в’язнями поводяться украй погано. Декотрі й геть у кепському стані. І ми подумали, що добре було б написати петицію, яку потім підписали б найвідоміші чеські інтелектуали, які ще мають певну вагу.
Ні, не заїкання, а гикавка сповільнювала його мову, тому кожне мовлене слово мимоволі наголошувалося й підкреслювалося.
Він, звісно ж, знав про це, бо його щоки, які прибрали вже було нормальної барви, знову спаленіли.
— Ви хочете, щоб я дав вам перелік людей моєї професії, до яких ви могли б звернутися? — запитав Томаш.
— Ні, — всміхнувся журналіст. — Не поради ми від вас хочемо. А підпису!
І знову Томаш відчув, що йому приємно таке чути! Його знову втішило те, що хтось не забув, що він хірург! Тим-то боронитися почав тільки зі скромності.
— Послухайте, не тому ж витурили мене з клініки, що я великий хірург!
— Ми не забули, що ви написали в наш тижневик, — сказав Томашеві журналіст.
— Авжеж! — із ентузіазмом випалив син, проте Томаш того, здається, не помітив.
— Не розумію, — сказав Томаш, — чим моє ім’я під тією петицією може допомогти політичним в’язням. Цю петицію мали б підписати ті, що ще не опинилися в немилості й зберегли якийсь мінімальний уплив на можновладців!
— Авжеж, вони мають підписати! — сказав журналіст і зареготався.
Томашів син теж засміявся, як людина, яка вже чимало всього в житті зрозуміла.
— Тільки ці люди нічого не підпишуть!
Журналіст провадив:
— Це не означає, що ми не звернемося до них! Ми не такі добрі, щоб не завдавати їм прикрощів, — сказав він. — Хотів би я, щоб ви почули, як вони викручуються. Незрівнянно!
Син схвально засміявся.
Журналіст сказав:
— Звісно, вони кажуть, що згодні з нами в усьому, та, як їх послухати, до цього треба братися інакше, потихеньку, делікатніше, розумніше, обачніше. Вони страшенно бояться підписувати цю петицію і водночас бояться, що ми про них погано подумаємо, якщо вони не підпишуть.
І вони зі сином знову дружно засміялися.