– Чотири, – зізнався Гай.
– Можливо, ще кілька крапель не зашкодили б їй, – сказала Таніт. – Я не бачила тебе, святосте, багато тижнів. Нам треба багато чого обговорити.
А стара жриця кивала головою й робила гримаси, які свідчили, що вона розуміє кожне слово. Гай на мить замислився, але потім твердо відмовився від спокуси.
– Ні, – сказав він. – Чотирьох крапель досить.
І він обійшов жрицю й став перед нею. Зморшкувате обличчя, схоже на мордочку мавпи, розпливлося в широкій беззубій усмішці, й вона потяглася до чаші обома кощавими лапами, на яких виразно проступали старечі плями та сині вени.
– Ти маєш добре серце, святосте, – проникливо припустила вона.
Вони посідали перед старою жрицею й, розмовляючи, весь час стривожено поглядали на неї. Стара карга розтягувала свою втіху, цмулячи вино й шумно перекочуючи його в роті, перш ніж проковтнути його й щасливо прицмокнути.
– Відколи ми розлучилися, я багато думав про те, що відбулося між нами, – признався Гай, не дивлячись на Таніт.
– Я ні про що інше й не думала.
– Як людина, чиє життя присвячене служінню богам, я був дуже стурбований тим, що ми згрішили проти них, – сказав їй Гай.
– Не може бути гріха в тому, що дарує так багато втіхи й щастя.
– Я попросив богів призначити випробування для мене, щоб визначити, вчинив я чи не вчинив гріх.
Гай досі не дивився на неї, але Таніт поглянула на нього гострим поглядом, і її голос пролунав сердито:
– Ти ж не наражав себе на дурний ризик чи наражав?
– Моє випробування закінчилося успішно – я не обманув богів.
Гай хотів, щоб вона його зрозуміла, й вона його зрозуміла добре.
– Я забороняю тобі ці дурні чоловічі витребеньки. Мене охоплює тремтіння, коли я думаю, яку дурницю міг ти вчинити в тій пустелі.
Вона не на жарт розгнівалася.
– Так було треба. Я мусив надати богам можливість виразити свій гнів.
– Вони могли не менш успішно виразити свій гнів ударом блискавки або падінням дерева! Я не хочу, щоб ти провокував їх забрати в тебе життя.
ebooksa