Безтурботний

22
18
20
22
24
26
28
30

Він глибоко зітхнув, утягнувши повітря носом. За вікном у такт поривам вітру сумно гойдалися, ніби махали руками, голі гілки беріз.

— Ти мала б зараз пекти свої вафлі, — прошепотів він і спробував засміятися, проте замість сміху вийшов схлип.

— А друзі в неї були? — запитала Беате.

Гретте все ще схлипував, і їй довелося повторити запитання.

— Вона полюбляла побути одна, — сказав він. — Може, через те, що була єдиною дитиною в сім’ї. Вона завжди була у злагоді з батьками. І потім, ми з нею були всім одне для одного. Ніхто більше нам не був потрібний.

— Може, у неї все ж таки був хтось, про кого ви не знали? — наполягала Беате.

Гретте подивився на неї:

—- Що ви маєте на увазі?

Беате болісно почервоніла й поспішно всміхнулася:

— Я хочу сказати, що, можливо, ваша дружина не завжди розповідала вам про те, з ким зустрічалась або випадково розмовляла.

— Чому це? Куди ви хилите?

Беате замовкла і перезирнулася з Харрі. Тепер слово узяв

він:

— При пограбуванні банку ми зобов’язані перевірити всі версії, хоч якими б неправдоподібними вони здавалися на перший погляд. Наприклад, хтось із співробітників міг бути в змові з грабіжником. Нальотчики часто заручаються допомогою зсередини як при плануванні, так і в процесі пограбування. Не викликає сумнівів, що злочинець точно знав час поповнення банкомату. — Харрі уважно стежив за виразом обличчя Гретте, щоб зрозуміти, як той сприймає почуте. Проте, судячи з погляду, думки його знову десь витали. — Ми ставили ті ж запитання всім іншим співробітникам, — про всяк випадок збрехав Харрі.

Зовні з боку дерева пролунав різкий пташиний крик. Самотній, тужливий. Гретте почав кивати головою. Спершу поволі, потім усе швидше і швидше.

— Ага, — сказав він. — Тепер я вас розумію. Ви вважаєте, що Стіне тому і застрелили. Ви вважаєте, вона була знайома із злочинцем. А коли він її використав, то застрелив, аби обірвати всі нитки. Вірно?

— Принаймні теоретично така можливість існує, — сказав Харрі.

Гретте похитав головою і знову засміявся — порожнім, млявим сміхом:

— Помітно, що ви не знали мою Стіне. Вона б ніколи на це не пішла. Та і навіщо? Скоро вона б однаково отримала мільйони, варто було тільки трохи зачекати.

— Що?