На її очах, усвідомлюючи її близькість, він закінчив внутрішні та зовнішні зображення крил. Одне з зовнішніх крил було заповнене тваринами, які прийшли, як прості брати в Богові, щоб привітати Франциска: ніжний кролик, грайливий пес, терплячий осел. Вони виляли хвостами й стрибали серед ландшафту, повного деревних крон і апельсинових дерев. Мельхіор показав Аманді, як покривають картину лаком, щоб кольори залишалися яскравими та продовжували їхнє життя.
Монахиня була надзвичайно щаслива, коли вони разом розглядали готові картини. Невдовзі вона привела абатису, сестру Марвіну, сестру Агнету — літню, мовчазну і добру жінку, праву руку настоятельниці — та ще кількох сестер подивитися на роботу Мельхіора. Позаду нього, дещо незграбно, але ні на мить не збентежений присутністю благочестивих жінок і благочестивого оточення, Тетьє Роен також витягнув шию, щоб між корнетами черниць та канделябрами глянути на вівтарний образ Мельхіора.
Настоятельниця, якій інші сестри віддали свої перші шанобливі голоси, сказала, що закритий триптих справляє враження входу на весняний луг; але, — запитала вона через мить, — де птахи? Мельхіор пояснив, що хоче показати птахів і плазунів з правого боку, щоб із закритими крилами можна було побачити всю біблію природи. Старші черниці кивнули, їм ще треба було звикнути до думки, що їхня каплиця буде населена тваринами; але святий і ангели, які співали над ним на внутрішній стороні крила, були настільки беззаперечно побожними, що кілька кроликів, собак і птахів тут мало що значили.
Коли сестри пішли, Тетьє зробив крок уперед і повільно оглянув зображення з обох сторін. Мельхіор схопив його за руку:
- Ну то що?
Приручений дикун, кліпаючи очима, перехрестився6
- Нарешті я є погоджений, - зі сміхом промовив він.
- Погоджений? - повторив Мельхіор.
- Так, з моєю долею невільника, — коротко відповів Тетьє, наче пояснення було досить простим. — Тепер я принаймні знаю, майстре, чому я став твоїм заступником на кухні та у пекаря.
Мельхіор почав роботу над правим крилом. На внутрішній сторінці мала бути зображена стигматизація святого. Мельхіор знав, що цей образ дасться йому нелегко.
Це унікальне в своєму роді одкровення божественності мало відтінок священної хвороби та екстазу, чужих для суті Мельхіора. Тож він спочатку намалював краєвид, у якому потім помістить святого: похмура гора оливкового кольору, колюча рослинність, повна будяків, одна-єдина пурпурова троянда, схожа на краплю крові на яскраво-жовтому кактусі; скелі, що лізуть наверх, мов каркас брами пекла, небо скорботного кольору темних левкоїв. Вгорі, як обітоване місто, тягнеться вузький пояс зубців і веж; там був і маленький млин, все це сріблясто-біле, мов видіння смерті.
Кілька днів робота не йшла вперед, художник то тут, то там робив мазок пензлем, то тут, то там наносив трохи світлішої фарби, але йому бракувало потрібного пориву. Наступного разу, коли Аманда прийшла до каплиці, він оголосив, що хоче припинити роботу на кілька днів, тому що йому не вистачає внутрішньої ясності, а вона достатньо розуміється на живописі, щоб знати, що картина може набувати видимої форми лише доти, доки художник не побачить її в душі готовою і завершеною. Аманда нахмурилась і кивнула, і в виразі її обличчя було настільки серйозне занепокоєння, що він не міг відірвати очей від її світлого співчуття. Спокуса схопити й поцілувати її руки стала майже нестерпною. Він думав, що вона це помітила; бо боязко тримала руки за спиною. Ніхто з них не ворухнувся.
— Тим часом, майстре? Що плануєте робити в ці дні? — запитала вона через мить.
Мельхіор підвівся шорстким, майже грубим жестом. Аманда мимоволі відступила назад.
- Я б хотів, Амандо, щоб ви прийшла і подивилася на мої роботи. Пам"ятаєте, превелебна сестро, що я колись запросив вас?
Аманда кивнула.
— І що ви тоді сказали, що можете прийти з товаришкою.
Дівчина знову кивнула, по її тілу пробігло легке тремтіння.
— Я мушу подумати про це, майстре Хінтаме, — нарешті сказала вона.
Аманда намагалася, щоб її голос звучав так само прохолодно й вишукано, як у настоятельниці, але в її голосі все ще було те ж тремтіння.
ebooksa