61
61 Ці дослідження були проведені знаменитим відділом застудних захворювань Ради медичних досліджень в англійському місті Солсбері. Науковці зібрали групу волонтерів для своїх багаторазових експериментів щодо різних аспектів захворювання на застуду та одужання після неї, які тривали протягом двох тижнів. Для учасників експерименту це був досить цікавий досвід: усі витрати покривалися Радою і ще й виплачувалася невелика винагорода — за це учасники отримували можливість відпочити у спокійному передмісті Солсбері, кожного дня висякувати ніс у різні пробірки для збору матеріалу дослідження, заповнювати анкети та отримувати в ніс дозу плацебо або вірусу застуди, а також шанс справді захворіти на застуду (один до трьох). Люди відчайдушно боролися за можливість взяти участь у цій програмі. Там утворювалися пари, люди одружувалися, потім повертались туди в медовий місяць; щасливчики зі зв’язками влаштовували собі повторну участь, перетворюючи дослідження на щорічну оплачувану відпустку. (Однак це не було вже такою ідилією, як здається. Деяким бідолахам доводилося перевірити на собі, що якщо людина промокне та замерзне, то вона не обов’язково захворіє на застуду — для цього вони вешталися по декілька годин у вологих шкарпетках.) На жаль, цей відділ закрили через скорочення бюджету. Але пам’ять про втрачений рай живе принаймні в одній науковій книжці та в статтях із заголовками на кшталт «Як я просякав свої літні канікули».
62
62 Якщо тільки у хворого на СНІД достатньо грошей на таке лікування або якщо замість нього витрати на медикаменти покриває його країна.
63
63 Натомість, незалежно від абсолютного вмісту глюкокортикоїдів у крові, пацієнти, у яких не було добових коливань рівня глюкокортикоїдів, мали меншу тривалість життя. Гадаю, цей підрозділ нагадує критичне препарування експериментів, проведених у цій галузі, тому хочу зазначити, що я був одним із авторів цього дослідження. Ми й досі взагалі не розуміємо, чому відсутність добових ритмічних коливань рівня глюкокортикоїдів були показником негативного результату лікування. Можливо, відсутність ритму глюкокортикоїдів зовсім не має жодного значення, а є лише хитрим ходом, тоді як дійсно важливим чинником є відсутність ритму якогось іншого гормону, на кшталт мелатоніну. Це питання наразі досліджується.
64
64 Шпіґель приділив окрему увагу питанню дотримання режиму лікування. Його видатне дослідження весь час помилково сприймають як докази на користь «психонейроімунного шляху» діяльності імунної системи, і я безмежно поважаю його за опір цій модній тенденції, яку він мимохіть «очолив».
65
65 Це просто збісило мене, коли я вперше читав цю книжку ще молодим одинаком; і це обурює мене ще більше тепер, коли в мене є малі діти. А ще я знаю людей, які тяжко страждають, маючи важкохвору дитину.
66
66 Цікавинки: больові рецептори високої температури містять складові, які реагують на дещо під назвою «капсаїцин». Що таке капсаїцин? Це активний компонент перцю чилі. Саме тому гостра їжа пече в роті. Які ще види рецепторів розташовані в тих самих нейронах? Ті, що реагують на активні речовини хрону, васабі та гірчиці.
67
67 Ось результати нещодавнього дослідження, які мені видаються вкрай цікавими: у групи атлетів (жінок та чоловіків), які змагалися між собою у звичному для себе виді спорту, після завершення змагання виявили анальгезію, зумовлену стресом (після заняття спортом вони могли тримати руки в крижаній воді довше, ніж до нього). Для жінок ключовим чинником було саме фізичне навантаження, бо анальгезію було виявлено також і після занять на велотренажері). А для чоловіків ключовим чинником було змагання, бо анальгезію в них було виявлено і після змагання у відеоіграх.
68
68 Це має бути відомо всім, хто народжував дітей або спостерігав за цим процесом безпосередньо поруч (наприклад, я двічі),— опіати дійсно непогано працюють після початку переймів.
69
69 Однак, щоб внести ще більше сум’яття в цю тему, варто зазначити, що глюкокортикоїди не надто задіяні у феномені анальгезії, зумовленої стресом.
70
70 Хвилина слави: якось я зустрівся з Г. М.— звісно, він мене не пам’ятає (о так, несподіванка). І це було щось неймовірне. Так можна було і простояти біля нього весь день, називаючи своє ім’я знов і знов.