Приховані малюнки

— Он там. Ви побачите.

Ми підходимо ближче, і я починаю розрізняти його обриси. Ключі вже в руці, тож роблю пробний запуск Viper, і він видає гучний тріск, освітлюючи двір, немов розряд блискавки.

— Господи, — промовляє Рассел. — Що це, в біса, таке?

— Керолайн дала мені електрошокер.

— У Спрінґ-Бруці немає злочинності. Навіщо тобі електрошокер?

— Вона мама, Расселе. Вона турбується про персонал. Я пообіцяла їй, що причеплю його на зв’язку ключів.

На Viper є крихітний LED-ліхтарик, і з його допо­могою я оглядаю ґанок: ані каменюк, ані нових малюнків. Відчиняю двері, вмикаю світло й веду Рассела в котедж. Його очі бігають по кімнаті: він нібито вражений тим, що я зробила з цим місцем, але Рассел — досвідчений спонсор, зрозуміло, що він заодно шукає тривожні ознаки.

— Це справді чудово, Квінн. Ти сама зробила всю цю роботу?

— Ні, це Максвелли все облаштували перед тим, як я тут оселилась. — Беру паперовий стаканчик з його рук. — Дайте мені хвилину. Будьте як вдома.

Ви, мабуть, думаєте, що це жахливо — прийти додому після смачної вечері й помочитися в паперовий стаканчик, а потім дати цей стаканчик близькому другу, щоб він перевірив його вміст. Але якщо якийсь час побути на реабілітації, то до цього досить швидко звикаєш. Іду у ванну й роблю те, що треба. Потім мию руки й повертаюсь зі зразком.

Рассел із хвилюванням чекає. Оскільки моя вітальня є разом і спальнею, мені здається, він почувається трохи ніяково, ніби порушив якийсь протокол «спонсор-підопічний».

— Я це роблю тільки тому, що ти сама зголосилася, — нагадує він. — Насправді я не турбуюсь.

— Розумію.

Він занурює тест-картку в стаканчик, утримує її в такому положенні, поки смужки не просочаться, а потім кладе на верх стаканчика, і ми чекаємо результатів. Він ще трохи говорить про свою відпустку, про те, що сподівається спуститися на дно Ґранд-Каньйону, якщо дозволять його коліна.

Але нам не доводиться дуже довго чекати. Тестові панелі показують одну лінію для негативних результатів і дві лінії — для позитивних, і негативні результати завжди з’являються швидко.

— Ідеально чисто, як ти й казала.

Він бере стаканчик, іде з ним у ванну, змиває сечу в унітаз. Потім зіжмакує стаканчик і разом із тест-карткою заштовхує якнайглибше в кошик для сміття. Нарешті миє руки теплою водою, терпляче й методично.

— Я пишаюся тобою, Квінн. Зателефоную після повернення. Два тижні, гаразд?

Після того як він іде, я замикаю двері й перевдягаюсь у піжаму. З приємністю згадую смачнезний чизкейк, а ще дуже пишаюся собою. Я залишила планшет заряджатися на кухні та, оскільки ще рано, вирішую подивитись якийсь фільм. Однак коли обходжу кухонний стіл, щоб забрати планшет, то бачу малюнки, яких так боялась, — не придавлені каменем на ґанку, а прикріплені магнітом до холодильника.

Я зриваю малюнки з холодильника, і магніти брязкають на підлогу. Аркуші м’які від вологи й теплуваті, наче їх недавно витягли з печі. Я кладу їх на стіл лицем донизу, щоб зображення не лізло мені в очі.