- Заспокойся, ти на таке не здатний.
- Ну, знаєш!.. - Х’ю забігав по кімнаті. - І взагалі... взагалі, я голодний, а ти мене годуєш проповідями.
- Зараз подам. - Виходячи, місіс Кларнес затрималась у дверях: - Як Джордж? Операція, сподіваюся, закінчилася
успішно?
- Всео’кей! Хірурги пришили йому руку, яку він так майстерно собі відтяв... Після цього він пройде спецкурс
лікування та масажу і знову буде дворуким. Але хто б міг подумати? - Х’ю вражено похитав головою.
-Сорокап’ятирічний холостяк... переконаний холостяк - і раптом... Ні, такого не збагнути.
- Що ж тут дивного? До нього прийшла справжня любов.
- А-а... - відмахнувся чоловік. - Не розказуй сентиментальні казочки. Любові немає. Просто чоловік та жінка
звикають одне до одного, і все.
- Це в тебе так, - спалахнула місіс Кларнес, - а в інших...
Кларнес теж спалахнув.
- Ти даси мені зрештою поїсти?!
- Зараз принесу сосиски та каву. - Виходячи, місіс Кларнес мрійливо похитала головою: - Яка у них любов, яка
любов! А тут...
XXIV
Минуло двадцять три дні.
Джордж Лі вже ворушив пальцями лівої руки і навіть міг брати ними дрібні предмети. Пальці ще не зовсім його
слухались, але то нічого, масаж їх вирівняє. Хірурги - молодці, вміють працювати. Пришили кисть, як там вона й
була.