- Привид потім, а зараз про Лінду Джексон.
- Знаю... - відмахнувся інспектор. - Запізніла інформація. Я вже дзвонив у клініку, жінка в безнадійному стані.
Джо закрокував кабінетом:
- Годинник, виявляється, заблокований. Будь-яка дилетантська спроба його відчинити закінчиться вельми
сумно. Потрібні спеціалисти з деблокування.
- Про спеціалістів я вже подбав. Тепер мене цікавить Майкл.
- На жаль, він зараз у такому стані, що навіть не реагує на те, що сталося з його дружиною. - Джо помовчав. - Ти
справді збираєшся його арештувати? Але ж він нас врятував.
- Я винесу йому подяку за його героїчний вчинок, а за користування променевим пістолетом без спеціального на
те дозволу арештую. Закон є закон, перед ним усі рівні: і потерпілі, і рятівники. Так було і так буде.
- Ну ти й служака! - зітхнув Джо.
- Я виконую на службі тільки те, що мені належить виконувати на службі, - з притиском відповів Кларнес. -
Інакше державна служба перетвориться на мою приватну крамничку. Але де це тобі зрозуміти, вільний художнику
від детективу!
- Вільним у нас ніхто не почувається!
- Тебе знову тягне до політики? - Кларнес гостро глянув на приватного детектива. - Не раджу. Дуже навіть не
раджу. Бо коли що - то я, на жаль, не зможу тебе врятувати. Як кажуть, своя сорочка...
- Дякую за відвертість.
- Зі своїми друзями я завжди відвертий. Та гаразд, не будемо дискутувати. Хто Майкл за фахом? Інженер?
- Прекрасний, - зітхнув Джо. - Але - був. Колись.