- Стривай, ще одне запитання. Майкл одружився на Лінді з любові?
Джо заперечливо похитав головою.
- Її дівоче прізвище Кейсі, - сказав він.
- Кейсі, Кейсі... - забурмотів Х’ю, щось пригадуючи. - Років десять тому я знав одного банкіра з таким же
прізвищем.
- То батько її.
- Зрозуміло...
- Нічого тобі не зрозуміло. Майкл був бідним студентом. Щоправда, із світлою головою, багатою на ідеї.
Взагалі, він був надзвичайно обдарованою людиною, таких можна на пальцях перерахувати. Але без цента в
кишені ідеї і талант, як ти знаєш, нічого не варті.
- А за які такі... - Х’ю виразно потер пучками двох пальців, - він учився?
- “Ти забув, що в нашій столиці є один-єдиний на всю країну коледж для здібних юнаків із бідних сімей.
- Тільки без натяків на політику і наш найдемократичніший устрій, - застеріг інспектор і скоса поглянув на
люстру.
- Тобі будь-яка розмова здається політикою. Хіба я винен, що в нашій найбагатшій у вільному світі країні всього
лише один державний коледж? Чи винен, що вища освіта у нас приватна, себто віддана на відкуп товстосумам?
Інспектор зітхнув, як зітхає лікар біля безнадійно хворого.
- Я впевнений, що ти закінчиш свої дні в санаторії для громадян з хибними політичними переконаннями.
- О, такі санаторії у нас по всій країні. І “лікують” у них зовсім безплатно.
- Джо! - застережливо вигукнув інспектор.