Через кілька хвилин обидва кораблі стояли борт до борта, новоприбулі оточили Ісмаїла, і ніхто нічого не міг збагнути.
— Де Безбородий? — спитав Антон Лупан, озираючись довкола.
Кок показав на трюм.
— Бути тут, але, може, померти, бо їсти нема, — відповів він, знову переходячи на мову гяурів. — Усі п"ять тут, один Безбородий вішати — я його кидати в море.
— Гаразд, поганине, — стрибнув Герасім, не знаючи, обіймати його чи дати по шиї. — А чого ти втікав від нас?
— Я тікати не від вас, а он від того! — кок показав на прапор з черепом, який повис ганчіркою, бо не було вітру.
Люди підняли голови й заціпеніли.
— Піратський прапор! Хто його підняв?
Кір Яні почервонів так, що навіть волосся на обличчі, здається, зробилося червоне. Антон метнувся до нього.
— Що це таке, капітане Яні? Будьте ласкаві нам відповісти!
— Так, це я його підняв! — посвідчив капітан «Пенелопи», не знаючи, чи йому випростатись, чи зробитися маленьким.
— І можете пояснити навіщо?
— Я хотів, щоб нас захопив якийсь військовий корабель і визволив мене від вас!
Екіпажі обох кораблів аж покотились зо сміху; сміявся, здавалося, навіть Негріле, який радо перестрибував з палуби на палубу.
Веселі вигуки змусили й Акопа розплющити очі, і саме тоді, коли Гаїк виткнув чорняву голову з люка. Обидва брати спантеличено дивились один на одного, нарешті впізнали й кинулись обійматися. Потім стурбовано перезирнулися.
— Ти не втратив нічого? — спитав Акоп пошепки.
— Тільки два килими, коштовності цілі. А в тебе все ціле?
— Все. Загубилось кілька камінців, але фальшивих. А на ті, нешліфовані, ніхто навіть не глянув.
Щось у їхньому вигляді було від старих акул, хоч вони й не скидалися на цих хижаків, які чинять розбій у південних морях.
Поки вірмени перешіптувалися, Ісмаїл розповів про свої пригоди.
ebooksa