Дух джунглів

— Вона б наробила купу дурниць.

— Вона має таке право. — Ед утомлений і згаслий. — Агенте Бартон, ми всі маємо право робити будь-які дурниці, якщо тільки вони не суперечать чинному законодавству. У мене вже є готовий матеріал, і коли його буде опубліковано, від вашого бюро каменя на камені не залишиться.

— Цього не станеться.

— Багато на себе берете, Бартон. Ви не контролюєте преси.

— Це ваша ілюзія. Не розумію, через що зчинився такий ґвалт. Вона живісінька, я вистрілила в неї ампулою із сильним снодійним. Проспиться, зійдуть синці — буде як нова. Але безпека нашої країни потребує її допомоги. І вашої.

— Вона може відмовитись. — Ед нервує. — Ви не маєте права нас затримувати.

— Жоден з вас не відмовиться. Просто ви не знаєте всього. Коли ви будете здатні слухати, я дещо розкажу вам. А тепер хай Волтер робить свою справу.

Волтер! Цікаво, чи в нього вже переболіла голова? Керстін Бартон, відьмо ти така! Ти пошкодуєш, що не вбила мене. Тому що я знову в білому будинку — на моїх ногах скрутився кіт. І десь тут є Ерік. Вона зробила найгірше, що тільки могла: знову привезла мене до Еріка.

— О ні! Керстін, без охорони я й на гарматний постріл не підійду до цієї кралі.

— Волтере, вона спить. Поглянь, що можна зробити з її вивіскою, добряче торохнулась, коли впала.

—Ідіть усі геть. Без вас голова болить. Заберіть кота!

— Не раджу його чіпати. Він страшенно злий, це тобі не Макс.

— Аякже. І хазяйку собі вибрав підхожу… Зараза така.

Хто зараза — я чи кіт? Мабуть, у його уявленні — обоє. Я вдам, що сплю. Волтер чимось мастить мені обличчя. Що ж, не буду його чіпати, бо це вже перетвориться на тенденцію. Я трохи подумаю. Цікаво, чи всю роботу Керстін тягне додому, чи це особливий випадок? Мені, в принципі, все одно. Я мала б зрозуміти, що є ще один гелікоптер. Ерік… Він припускав, що так станеться? Не знаю. Мені боляче навіть думати про нього, от у цю хвилину вони, можливо, кохаються. А я лежу тут, і Волтер чимось намастив мені половину обличчя.

— Отак, і скоро знову будеш красива. Ач, стерво, спиш — так наче янгол, а сама? Божевільна якась, от їй-богу. Лежиш тепер, отак і лежи спокійненько.

Він збирає інструменти і йде. Я лежу нерухомо, хай мине якийсь час. Я не допомагатиму їм у їхніх оборудках. Мені начхати на безпеку цієї країни — ця країна давно вже перетворилася на держиморду. Зрештою, це ж їм платять за брудну роботу, до чого тут я? Бартон, я хочу поїхати звідси, і негайно.

Хтось заходить до кімнати й сідає на ліжко.

— Я знаю, що ти отямилась.

Бартон. Господи, чому я її не втопила?

— Іди геть.