— Я скажу їм, що ти тут, брудна іноземна сучко, скажу…
— Мамо, якщо ти рипнешся, я скручу тобі в"язи.
Я похапцем зачиняю двері, ховаю ключі в кишеню трупа під сходами, а сама пірнаю за купу якихось ящиків. Мій зір знову вихоплює пилинки в повітрі, а ніздрі відчувають сморід чужих немитих тіл і тютюну.
— Здається, мої люди трохи перестаралися, та все одно…
— Ваші люди, полковнику, мали дочекатись мене.
— Так, сеньоре Монтоя. Це моя вина, я помилився. Наступного разу…
— Отож. І не забувай цього. Наступного разу не буде, затям собі.
Я бачу їх. Двоє чоловіків у цивільному, охоронець у камуфляжній формі. І всі вони озброєні. Чорт, що відбувається? Яка накладка! Якщо вони мене тут знайдуть, нам усім буде непереливки. І я досі не знаю, заради чого було заварено таку кашу.
— Її так і не знайшли?
— Ні. Кілька трупів охоронців було навколо будинку. Схоже на роботу великого ягуара.
— «Схоже» чи то справді був ягуар? Хесусе, ти де?
Значить, того хлопця, що спочив під сходами, звали Хесусом? Добре мені діло… Утім, різниці немає. Зараз вони його знайдуть.
— Що за чортівня! Хесус мертвий!
Той, що його називали полковником, схилився над трупом. Ключі в нього в кишені, хлопче. Мене тут немає, зовсім. Чому мені не страшно? А мені не страшно.
— Ключі на місці. Схоже на серцевий напад.
— Не верзи дурниць. Цей хлопець не знав, з якого боку в нього серце!
— Та серце знало. На жаль, так буває. Він цілісінький, жодних пошкоджень, просто помер.
— Давай ключі. Що тут відбувається?! Ти отримуєш гроші не за те, аби моїх людей розривали ягуари.
Я чую, як гримотить замок. Вони зайшли до камери, охоронець лишився за дверима. Я тихенько підкрадаюсь до нього, ось він мене помітив, очі його лізуть на лоба — пізно. Ніж, надійний старий ніж устиг стати продовженням моєї руки, а жало його так давно не пило крові…
— Де дівка, я вас питаю?! Якщо не будете говорити, я почну вбивати цих людей, і тоді ви…
ebooksa