Код Катаріни

— Ви могли б сфотографувати сторінку зі списком дозволених у камері предметів?

Жінка на іншому кінці не приховувала здивування, однак пообіцяла вислати те, що він просив.

Теленькнув телефон — Нільс Гаммер надіслав фото. Але Вістінґ навіть не глянув, натомість знову зателефонував у довідкову службу й попросив з’єднати його з Стайнаром Віссвіком на Кляйверваєн.

Гудки йшли довго, доки нарешті Стайнар Вассвік взяв слухавку й назвав своє ім’я.

Вістінґ намагався говорити виважено і спокійно.

— Від зникнення Катаріни минуло вже двадцять чотири роки, — почав він, тереблячи вільною рукою кулькову ручку. — Я переглядав старі документи, і мені потрапили на очі кілька поліцейських рапортів.

— Так…

— Хочу з’ясувати один момент.

— Слухаю.

— У протоколі допиту сказано, що за день до зникнення ти позичив у Катаріни кілька книжок.

— Я їх не позичав, — запротестував Вассвік. — Вона сама мені їх віддала. Книжки й досі в мене, якщо в цьому проблема.

— Там написано, що вона принесла цілу торбу, але ти відібрав лише п’ять.

— Так і було.

— Чому саме п’ять? — нетерпеливився Вістінґ.

— Те, що дозволено, — відповів Стайнар Вассвік. — Я збирався до в’язниці, а там дозволено мати з собою лише п’ять книжок.

— Ти розмовляв про це з Катаріною?

— Про що саме?

Вістінґ знову глянув на годинника. За п’ять хвилин четверта. Мартін Гауґен може з’явитися будь-якої миті.

Щоб пазл склався, потрібна відповідь на ще одне, головне, запитання.

— Тобі надіслали з в’язниці список речей, які можна взяти з собою?