Код Катаріни

— Смачно, — промовив Вістінґ.

У його телефоні бренькнула смс-ка.

— А я свій мобільний вимкнув, — сказав Мартін і роззирнувся навколо. — Як на мене, тиша тут найліпше, що може бути. Вдома я часто вечеряю перед телевізором, а тут відключаюся від усього.

Вістінґ усміхнувся, глянув на дисплей. Смс-ка прийшла від «Ліне.»

— Це Ліне, — вибачливо пояснив він.

«Хотіла лише побажати тобі приємного відпочинку, — писав Гаммер. — На всі вихідні прогнозують гарну погоду. Вітання Мартінові.»

То був код. Вони умовилися, якщо Гаммер чи Стіллер матимуть важливе для нього повідомлення, вони спершу напишуть що-небудь про погоду, і це буде сигналом, що наступне повідомлення не призначатиметься для очей Мартіна.

— Тобі вітання, — сказав Вістінґ і відписав: «Гарних вихідних».

Він сидів, тримаючи в руці мобільний. Наступна смс-ка прийшла так швидко, що, певно, була заготовлена заздалегідь. «МГ має справжню зброю. Нелегальний „Ґлок 34“ з набоями».

Мартін вийняв з рота риб’ячу кістку. Вістінґ глянув на нього, потім знову на дисплей. Він не знав, як Гаммерові й Стіллерові вдалося про це довідатись, але здогадувався, що це якось пов’язано із з’ясуванням купівлі пневматичного пістолета. Хай там як, а придбання справжньої зброї означало лише одне: Мартін почувався загнаним у кут і чогось боявся.

— Ліне питає, чи я до кінця прослухав подкаст, — сказав Вістінґ, стираючи з пам’яті телефону смс-ку. — Хоче почути мою думку. Може, послухаємо решту?

Мартін кивнув. Вістінґ увімкнув запис. Вони їли й слухали. Ліне добре зуміла відтворити картину. Частково сама переказувала зміст інтерв’ю, а частково давала оригінальний запис розмов, доповнювала інформацією зі слідчих документів, цитувала газетні матеріали. Подання фактів було добре зрежисоване.

Вістінґ крадькома спостерігав за Мартіном, сподіваючись перехопити найменший натяк на його емоції. Лише під сам кінець передачі він вловив щось таке, що можна було б потрактувати за нервозність. Ліне говорила про торбинку Надії Кроґ, і чи взяла вона її з собою, коли втекла з вечірки. Мартін незграбно наштрикнув шматочок виделкою, вона висковзнула йому з рук і впала на підлогу. Скрипнув стілець, коли він нахилився за виделкою. Ліне анонсувала наступний епізод, у якому йтиметься про листи викрадачів. На тому програма закінчилася.

Вістінґ вимкнув запис на телефоні. У батареї ще залишався 21 % заряду. Перед від’їздом він так закрутився, що не встиг її зарядити. Голосовий зв’язок зужив надто багато струму.

— Що скажеш? — запитав він.

— Вона молодець.

— Я б цим не обмежився, — усміхнувся Вістінґ. — Сказав би щось про зміст програми. Відчуваєш, що Надія Кроґ стала ближчою?

Мартін відсунув порожню тарілку.

— Так.

— Тобі цікаво довідатися більше про викрадення? — допитувався Вістінґ.