Код Катаріни

— То був нещасний випадок, — не переставав розповідати Вістінґ. — Якби німець зізнався, що ж було насправді, певно, уникнув би смертного вироку.

Вістінґ знову сів за стіл.

— Гадаю, щось подібне сталося і з Надією Кроґ. Щось пішло не за планом і сплутало всі карти.

Мартін не сідав, стояв і дивився на Вістінґа. Напруга між ними повернулася.

— Твоя правда, — промовив він нарешті, піднімаючи склянку. — Мабуть, то був нещасний випадок.

— Який саме нещасний випадок?

Мартін вихилив склянку до дна.

— Звідки мені знати, — його це ніби зовсім не цікавило. — Припускаю, ти маєш рацію, але я вже, певно, піду спати.

Він поставив порожню склянку на стіл і рушив до своєї кімнатки.

— На добраніч, — сказав він, зачиняючи за собою двері.

Вістінґ теж втомився. Уже було пізно, а комбінація свіжого повітря з алкоголем валила його з ніг.

Він прибрав зі столу, знайшов зубну щітку, вийшов надвір і почистив зуби в струмку, а тоді ліг спати.

Він лежав горілиць і намагався упорядкувати все, що відбувалося цього вечора, але не встиг, бо голосно теленькнув телефон. Смс-ка. Він потягнувся за штанами на спинці стільця, вийняв з кишені телефон. Дисплей освітив кімнатку. Повідомлення від Ліне з крапкою.

«Хотіла лишень побажати на добраніч. Як вам пощастило з погодою. Зоряне небо там, мабуть, дуже гарне».

Погодне повідомлення.

Вістінґ скрутив звук і коротко відповів: «Лягли спати». Наступне повідомлення прийшло відразу за першим. «Знову вимкнули світло. Не знаходимо його в будинку». То було напівзакодоване послання, але Вістінґ зрозумів, про що йшлося. Гаммер і Стіллер знову проникнули в дім Мартіна. Зброї не знайшли, а це означало, що пістолет він узяв з собою.

Вістінґ стер смс-ку. З-за стіни долинув якийсь звук. Видно, Мартін ще не заснув. Скрипнули двері, почулися кроки. Скреготнули чавунні дверцята грубки, коли Мартін підкладав дрова. Хлюпнула вода, коли він зачерпнув її з відра. Але був ще один звук, якого він не зумів ідентифікувати. Потім знову почулося човгання ніг — Мартін повернувся у спальню.

Вістінґ трохи зачекав, потім обережно вибрався зі спального мішка, поставив перед дверима стілець, на стілець — наплічник, щоб напевно прокинутися, якщо хтось спробує до нього ввійти.

59

Вістінґ крутився у спальному мішку й чув, як так само крутиться за стіною Мартін. Ліжко було тверде й вужче, ніж він звик, але не давало спати не ліжко, а думки. Він дедалі більше впевнювався у своїй гіпотезі, що Катаріну замучило нечисте сумління, і вона вирішила зізнатися. Вістінґ виходив з того, що Катаріна була винною у смерті Надії Кроґ. Усе лягало у схему, навіть кодова записка на столі в кухні. Перш ніж піти в поліцію, вона записала координати на карті, які вказували на місце, де сховане тіло Надії Кроґ. Хоч би два речення написала, тоді, можливо, легше було б витлумачити риски й числа.