— Номери дорожніх знаків.
— Яких знаків?
— Кожний дорожній знак має свій номер. 362, наприклад, — обмеження швидкості. Катаріна працювала саме з такими знаками. Вона всі номери знала напам’ять.
Стіллер вивів на монітор фотокопію. Паралельні риски нагадували графічне зображення дороги. По обидва боки паралелі — число 362, обведене колом, у цьому місці було встановлене обмеження швидкості.
— А що означає 334? — запитав Стіллер.
— Обгін заборонений.
— А 701?
— Усі знаки, які починаються сімкою, є вказівниками.
— Тобто?
— Таблички з назвами місцевості, попередженнями про з’їзд з головної траси і таке інше. Жовті прямокутні знаки.
Стіллер замислився, дивлячись на хрест на узбіччі.
— Який відтинок встигли збудувати, коли зникла Надія?
— Не знаю, — відповів Гаммер. — Можливо, милю.
— Десь на тому відтинку є комбінація знаків, яка вказує на місце, де поховали Надію Кроґ.
Стіллер глянув на годинник у кутку екрана. Майже третя.
— Можемо зустрітися о дев’ятій? — запитав він.
— Можемо, й о дев’ятій.
Стіллер ще якийсь час сидів перед монітором. Потім підвівся, натягнув штани, одягнув решту одягу і спустився у підземний гараж готелю. А вже за п’ять хвилин він сидів в авті й прямував за захід автострадою Е18.
61
Вістінґ прокинувся, мабуть, від яскравого денного світла. На вікнах не висіли штори, а сонце вже сходило, і сонячні промені лягали на його обличчя.