Код Катаріни

Ліне показала поглядом убік заскленої конторки керівника новинного відділу.

— Сандерсена немає?

— На нараді, — Скуґлюнн кивнув убік сходів на вищий поверх.

— А Фрост?

— Також.

Ліне раптом засумнівалася, чи не помилилася вона з часом, бо саме ці двоє запросили її на зустріч. Вона взяла горня й рушила нагору. Кімнати для нарад теж були зі скляними стінами. Ще зі сходів, в одній з найближчих кімнат, Ліне побачила Сандерсена й Фроста. Вони сиділи з чоловіком, якого Ліне не знала. Чоловік у чорному костюмі був схожий на адвоката.

Ліне проглядала щось в телефоні, чекаючи, доки на неї звернуть увагу.

Знизу піднімався сходами Даніель Леанґер, один з наймолодших журналістів відділу криміналу.

— Привіт! — обійняв він її. — Ти теж прийшла раненько!

Даніель помітив її розгубленість.

— Ми працюватимемо разом, — сказав він.

Ліне глянула на людей за склом. Ніхто з трьох досі їх не помітив.

— Знаєш, про що йдеться? — запитала вона.

— Я займаюся цим проектом уже два тижні, — почав Даніель, а закінчити розповідь не встиг.

Сандерсен їх помітив і рушив до дверей.

— Заходьте! — звелів він.

Ліне усміхнулася, її знову пообіймали, вітаючись, — цього разу обидва шефи. Потім вона обійшла стіл, подала руку незнайомцеві, з цікавістю придивляючись до кучерявого чоловіка.

— Адріан Стіллер, — відрекомендувався той. — З Кріпоса.

Ліне ще більше почала розбирати цікавість. Вона не раз зустрічалася з поліцейськими, зі слідчими з Кріпоса — теж, але ніколи досі в приміщенні редакції, тим паче, на нараді з шефами. Ліне перевела погляд на Фроста й Сандерсена по інший бік столу. Було ясно, що вони проводили підготовчу нараду. Ліне зняла з плеча торбинку, поставила на стіл горня з кавою і сіла за стіл.

— Приводом для цієї наради став, власне, Адріан Стіллер. Він і попросив нас зібратися, — почав Сандерсен. — Стіллер працює у новоствореному відділі Кріпоса «Cold Cases» або ж, як це формально називається, у «групі ДН». Вони саме відновили одну давню справу й хочуть залучити нас до співпраці.