— Хочеш почути нашу музичну заставку?
Не чекаючи на відповідь, Даніель підняв кришку ноутбука й увімкнув музичний файл.
— Треба прослухати кілька разів, — наполягав він, не дочекавшись реакції Ліне. — Тут чується драйв, без надмірності, саме такий, щоб додати гарячі.
Ліне, слухаючи музику, втупилася в карту на стіні. Фото коричневого будинку, де востаннє бачили Надію Кроґ, було прикріплене шпилькою посередині.
— Ти там був? — поцікавилася Ліне.
— Планував поїхати разом з тобою на початку тижня, — Даніель стишив звук. — Щоб дати тобі кілька днів на ознайомлення, а тоді вже братися до справи на повну силу.
Ліне відхилилася на спинку стільця. їй належалося шістнадцять місяців відпустки з догляду за дитиною, залишалося ще вісім. Вона виховувала Амалію сама, мала намір оселитися з нею у Ставерні. Час відпустки хотіла використати на те, щоб започаткувати щось нове, заробляти гроші як незалежний журналіст — далеко від столиці. Роль журналістки-спрінтера в погоні за гарячими новинами вже себе вичерпала, а тут було щось зовсім інакше. Щось таке, що її дуже зацікавило.
23
Стіллер увійшов до свого помешкання на останньому поверсі висотки на Ґрюннерльокка.
Черевики голосно цокали по недавно покладеній керамічній плитці на підлозі в коридорі. Він струсив їх з ніг, куртку пожбурив на одноногий вішак, задоволено всміхнувся своєму відображенню у дзеркалі.
Розслідування часто порівнюють з грою в пазли — головоломкою. Тут гра не така. Хіба назва пасує, бо таки голову поламати треба. Він любив ігри, які ставили виклики перед гравцем. Поки що йому вдалося зманеврувати розслідування в тому керунку, у якому хотів.
Стіллер пішов на кухню, взяв із шафки склянку й наповнив газованою водою з дозатора у дверях холодильника. Однією рукою тримав склянку, другою увімкнув музику. Ніжна мелодія накладалася на шерех дощу за вікном.
Цікаво, як зреагує старий слідчий з Ларвіка на те, що він залучив до роботи його доньку? Вона, напевно, поділиться з батьком новиною, що писатиме про «справу Кроґ», однак Вістінґ навряд чи признається, що його вмовили на таємну операцію. Для цього він надто високий профі.
Музика в динаміках стала глибшою і мелодійнішою. Вона супроводжувала його з кімнати в кімнату. Помешкання, чесно кажучи, було завелике для нього самого. Колись це були дві мансарди, потім його батько купив увесь багатоповерховий будинок і, об’єднавши їх у таке собі помешкання гаусмайстра, запропонував Адріанові там мешкати. Але не на правах наглядача за домом, такий наглядач уже був.
Три картонні коробки зі «справою Катаріни» стояли на столі у вітальні. У понеділок треба буде віддати її на сканування, щоб мати в електронному вигляді. Однак гортати старі аркуші — це щось зовсім інше. Йому подобався дотик до живого паперу.
Він сів, виклавши ноги на стіл, і потягнувся по верхню теку. Видно, що Вістінґ попрацював з матеріалами. Тут і там стирчали кольорові наліпки з ключовими словами. Деякі місця в документах були підкреслені або відмічені рисками на полях.
У першій чорній теці підшито поліційні документи. Переважно інформація про проведені слідчі дії, які так і не дали результатів: звіти про пошуки на суходолі й під водою, про опитування потенційних свідків, про перевірку громадських транспортних засобів та списків пасажирів, які виїжджали за межі країни. До деяких звітів причеплено фотографії. Це може ускладнити сканування. В одному рапорті йшлося про букет троянд на комоді в коридорі й додавалося фото зів’ялих квітів. Стебла без обгорткового паперу, ніби букет збиралися поставити у вазу, але не встигли. Судячи з рапорту, у букеті було чотирнадцять троянд сорту «Акапелла», які імпортували з Нідерландів і продавали в шести крамницях міста по сім штук в кожному букеті. Букет в домі Катаріни був, вочевидь, подвійний. Слідчим не пощастило з’ясувати, де продали ці квіти, і, відповідно, хто їх купив.
Дощ тарабанив по даховому вікні. Стіллер задер голову й визирнув надвір. Цікаво, Катаріні хтось подарував квіти чи вона купила їх собі сама? Хотіла залишити їх собі чи комусь віддарувати? Жінки часто купують собі квіти, але троянди — лише зрідка. До того ж, букет зовсім не в’язався з валізою на ліжку, спакованій начеб на довгу відсутність.
ebooksa