Код Катаріни

Ліне вийняла нотатника.

— Це — «справа Кроґ», викрадення Надії Кроґ, — Фрост підсунув на середину столу старий номер газети.

«Коханого відпустили» — заголовок на першій сторінці, а під фото дівчини старшого підліткового віку з пишним кучерявим волоссям підпис: «За Надію вимагають викуп».

21

Адріан Стіллер розглядав доньку Вістінґа. Він бачив, як Ліне пожвавилася, у її великих синіх очах спалахнула цікавість. Її волосся ще досі було вогким від дощу й спало на обличчя, коли вона нахилилася над газетою. На фотографіях, які він бачив раніше, вона носила коротшу зачіску. Читаючи статтю, Ліне загорнула пасмо волосся за вухо, хоч воно й не заважало зовсім.

— Одне слово, Кріпос хоче, щоб ми писали про цю справу, — сказав головний редактор. — А ми хотіли б, щоб саме ти за неї взялася.

— Але я нічого про це не знаю, — запротестувала Ліне. — Мені на той час було зо п’ять років.

Стіллер перегнувся через стіл, нахилився до Ліне — достатньо близько, щоб відчути лілейний запах її парфумів.

— Саме це дуже добре, — сказав він. — Глянути на справу свіжим журналістським оком.

Ліне облизала пересохлі губи.

— Чому саме ця справа?

— Вона варта розгадки.

Ліне не вдовольнила відповідь Стіллера.

— Я мала на увазі, чому відновлюють цю справу, яка підстава? З’явилися нові факти, свідчення?

Стіллер усміхнувся такою усмішкою, яка б умить роззброїла будь-кого. Він зрозумів, що ця жінка не ликом шита. Саме вона їм і потрібна, однак про відбитки пальців розповідати не хотів. Ще зарано.

— Ми сподіваємося, що серією статей про цей випадок зуміємо, власне, добитися того, що на поверхню спливуть нові факти. Тому й попросили газету про співпрацю. Треба освіжити зацікавлення читачів цією справою, а тоді, можливо, з’явиться хтось, хто щось знає і захоче з нами поділитися своїм знанням.

Ліне зиркнула на своїх шефів.

— Писати про старе не годиться. Треба знайти щось досі невідоме, — промовила вона.

Обидва кивнули.

— Знайдемо… Почнемо з публікації листів викрадачів про вимогу викупу, — сказав Сандерсен.