Код Катаріни

22
18
20
22
24
26
28
30

— Літня хатинка, — Вістінґ показав на невеличку будівлю на березі продовгастого озера. — Доїзду до самої хатинки немає, останній відтинок шляху треба йти пішки.

— Маєш координати? — запитав Стіллер Гаммера.

Гаммер навів курсор на фото й отримав координати довготи й широти.

— Я викличу авіаслужбу, — сказав Стіллер, набираючи номер телефону.

Вістінґ чув, як той відрекомендувався і пояснив, що йому треба.

— Ми ведемо віртуальне стеження за об’єктом у зв’язку зі справою про вбивство. Чи могли б ви нам допомогти? Треба пролетіти над зазначеною ділянкою і подивитися, чим там займається підозрюваний!

Судячи з міміки Стіллера, відповідь дали позитивну. Стіллер назвав координати й пообіцяв надіслати офіційний запит для дозволу на обліт території.

— Ми зможемо отримати знімки? — запитав він у слухавку і, перш ніж закінчити розмову, щось занотував у блокнот.

— Вони зможуть туди полетіти? — трохи навіть здивувався Гаммер.

— Так! Саме закінчують виконувати завдання в Агдері, потім дозаправляться в Х’євіку, а дорогою на базу пролетять над нашим об’єктом. Будуть на місці за сорок п’ять хвилин.

— І ми отримаємо картинку в реальному часі?

Стіллер вирвав з блокнота аркушик і простягнув Гаммерові.

— Так, якщо відкриєш це посилання.

Гаммер відкрив нове віконце на екрані, у якому буде доступною пряма трансляція з гелікоптера. Ще було доволі часу до трансляції, але Вістінґ залишився чекати в технічній лабораторії. Всі троє втупилися в порожній екран.

— Гадаю, він порішив обох, — озвався Гаммер, виймаючи з кишені штанів бляшаночку з жувальним тютюном. — Надію і Катаріну. Дві справи про зникнення зі спільним знаменником — Мартіном Гауґеном.

Вістінґові теж не давали спокою подібні думки, але до такого висновку він ще не додумався. Мартін Гауґен мав залізне алібі у випадку з Катаріною, він перебував на іншому кінці країни, за вісім годин їзди від дому.

Чоловіки неспішно обмінювалися думками й припущеннями, однак теорії про взаємозв’язок між двома справами більше скидалися на фантазії, а мотиви — надуманими.

Нарешті ожив екран, з’явилася відеозйомка з гелікоптера. Перечекавши, доки минуть ефірні перешкоди, всі побачили згори ліс. Від дощу зображення було сірим, важко розрізнити внизу окремі предмети й будівлі.

Задзвонив мобільний Стіллера. Телефонували з гелікоптера. Стіллер увімкнув голосний зв’язок.

— Будемо над об’єктом приблизно за дві хвилини, — повідомив пілот, перекрикуючи рівномірний гул в кабіні. — Підходимо з зюйд-зюйд-ост. Висота польоту 600 метрів. Спускаємося до 500 метрів. Але будемо триматися на відстані, щоб нас не помітили. Це ж саме в цьому суть, правда?