Ульф Ланде усміхнувся.
— Маєте на увазі презервативи?
Якраз їх вона не мала на увазі, та все ж кивнула.
— Наприклад…
— Ми знайшли їх, оглядаючи паркувальний майданчик і прилеглу територію. Шукали ймовірне місце злочину, але нічого не знайшли. Ані поламаних гілок, ані крові. Нічого!
— Усі свідчення перевірили?
— Звичайно, — запевнив Лінде. — Навіть гравійний кар’єр обнишпорили, бо одна ясновидиця сказала, мовби його там бачила.
— Хтось, може, давав свідчення проти когось конкретного?
— Про що ви?
Ліне мала на увазі Бернгарда Клаусена.
— Може, хтось підозрював когось у вчиненні злочину?
Ульф Ланде похитав головою.
— Як я вже казав, швидше за все йшлося про нещасний випадок.
— Скільки всього людей звернулися до вас зі свідченнями? — запитала Ліне, хоча й сама добре знала їх кількість.
— Близько п’ятдесяти, — відповів старший інспектор. — У більшості випадків мовилося про певні спостереження. Хтось наче бачив його то в Осло, то в інших містах.
— Адріан Стіллер з Кріпоса розповідав мені, що деякі повідомлення можуть пройти повз увагу, — промовила Ліне. — Надто у тих випадках, коли думаєш, ніби вже точно знаєш, що трапилося. Тоді інформація, яка відводить убік, видається неважливою і нецікавою.
Ліне бачила з виразу обличчя інспектора, що тому не подобаються її натяки, ніби довірену йому справу розслідували недобросовісно.
— Звісно, для слідчих це проблема, — сказав Ланде. — Особливо для тих, хто працює в периферійних поліційних округах, а не в столиці. Більшість звернень накопичуються там і не мають подальшого ходу, але я впевнений, що не оминув би увагою серйозну інформацію.
— А що думаєте про рішення групи ДН поновити розслідування справи?
— Були б лише вдячні, — відповів Ланде. — Самі ми таких ресурсів не маємо. Та, правду кажучи, не знаю, що вони можуть вдіяти такого, чого не зуміли ми. І не знаю, що ви сподіваєтеся знайти…
ebooksa