— Не знаю, що й думати. Не бачу жодного зв’язку.
Вістінґ розповів йому про сина Клаусена та коло, в якому той обертався.
— Не схожий на злочинця такого масштабу, не той рівень, — похитав головою Тюле.
— Тут є ще один момент, — сказав Вістінґ.
Тюле випростався, очі спалахнули цікавістю.
— У день пограбування в Колботнені зник 22-річний хлопець. Симон Мейєр. Преса назвала зникнення «справою Єршьо».
— Нічого мені не каже, — знизав плечима Тюле.
Вістінґ узяв з канапи планшет, яким бавилась Амалія, відкрив фотофайл.
— Через тиждень після зникнення Симона генпрокурор отримав анонімку.
Вістінґ показав Тюле лист з коротким текстом:
— Можливо, тут криється зв’язок, — і Вістінґ накреслив у повітрі лінії. — Між пограбуванням, зникненням Симона Мейєра і Бернгардом Клаусеном.
Амалія потягнулася за планшетом. Вістінґ віддав їй айпад і знову вмостив між подушками на канапі.
Аудюн Тюле удвох з Мортенсеном принесли з авта коробки з документами, які стосувалися пограбування. Вістінґ тим часом зателефонував генпрокуророві.
— Є новини? — поцікавився генпрокурор.
— Маємо підозру щодо походження грошей, — відповів Вістінґ. — Пограбування в Ґардермуені 2003 року.
На іншому кінці запала мовчанка.
— Час і сума збігаються, — вів далі Вістінґ.
— Раціональна гіпотеза, — погодився генпрокурор. — І водночас не віриться у причетність Клаусена.
— Пограбування сталося того ж дня, коли зник Симон Мейєр, — додав Вістінґ.
— Існує якийсь конкретний взаємозв’язок?