— Як ви пригадуєте день зникнення?
— То був четвер. Хтось бачив його на велосипеді з вудочкою. Того дня я з ним не спілкувався, а в суботу подзвонили з його роботи, питали, де він подівся. Я поїхав до нього додому. Велосипеда на місці не було, тож я й подумав, що він на риболовлі. Поїхав до насосної станції біля Ейстерна, де він завжди рибалив. А коли знайшов на стежці покинутий велосипед з вудкою, відразу запідозрив лихе.
Ліне хотіла довше зачепитися за четвер — день пограбування.
— Пригадуєте, що самі робили того дня?
Х’єль Майєр похитав головою.
— Ліпше пригадую суботу.
Ліне записувала, а він розповідав про свій страх і розгубленість, про прибуття поліції, про водолазів і пошукову групу від Червоного Хреста, яка прочісувала місцевість, про розпач, тривогу й непевність.
Ліне посиділа ще годину, розпитувала про друзів Симона, про коло його спілкування, підводила розмову до спогадів про однокласників, щоб спонукати Х’єля згадати Леннарта Клаусена, але ім’я Леннарта так жодного разу й не зринуло.
Ліне вже зібралася йти.
— А ви знали Бернгарда Клаусена? — запитала вона, підводячись із-за столу. — Він теж звідси родом?
Х’єль Мейєр кивнув.
— Помер на вихідні, — відповів він. — Чому питаєте?
— Я працювала над статтею про нього, — сказала вона, дуже сподіваючись, що пояснення прозвучить досить природно. — Він мав сина Симонового віку, який розбився на мотоциклі.
— Леннарт, — підтвердив Х’єль Мейєр. — Ми росли на одній вулиці.
— З Симоном він теж дружив?
— Хіба коли були меншими. Симон бував у них вдома, іноді там бавився.
Х’єль Мєйер теж підвівся, провів Ліне до дверей. Ліне подякувала за розмову. В неї було відчуття, що вона весь час крутилася навколо чогось важливого, однак упіймати не змогла.
30
Просто перед дванадцятою газета «Даґбладет» виклала новину про чоловіка, якого звинуватили в підпалі літнього будиночка Бернгарда Клаусена. Вістінґ з задоволенням констатував, що його ім’я в публікації не згадали. З пресою спілкувалася телефоном Крістіне Тііс.
Надворі захмарилося, і троє слідчих втекли з тераси на кухню. Вістінґ перечитував документи про пограбування. Переглядаючи давні справи, іноді було легко побачити недогляд і брак, та поки що він не міг ідентифікувати допущені слідством помилки.
ebooksa