Стресовий період завершується. Ви вирішуєте відсвяткувати це великим шоколадним тортом, запускаєте свою парасимпатичну нервову систему, активуєте секрецію соляної кислоти і… оборонні споруди починають хитатися. Стінки шлунка потоншали, потрібного товстого шару слизу немає, бікарбонату занадто мало. Декілька таких напружених періодів, посилених бактеріальною інфекцією, і ви точно матимете виразку.
Уявімо, що ви вже деякий час переживаєте дуже стресовий період у своєму житті і почали хвилюватися, що у вас може з’явитися виразка. Що робити? Ви можете бути певні, що будете відчувати стрес кожної секунди свого подальшого життя. Ви точно уникнете виразки внаслідок надмірної секреції соляної кислоти, але, безсумнівно, помрете від якоїсь з мільярду інших причин. Парадокс у тому, що за цього сценарію виразки формуються не так під час самого стресу, як під час відновлення після стресу. Вважається, що декілька короткочасних стресів становлять більший ризик появи виразки, ніж один довготривалий стресовий період, і експерименти на тваринах загалом довели цю гіпотезу.
Знижений кровообіг. Як ми вже знаємо, у разі надзвичайної ситуації організм прагне доправити до м’язів, що працюють, максимальну кількість крові. У відповідь на стрес симпатична нервова система скеровує кров від органів шлунково-кишкового тракту до важливіших місць — згадайте чоловіка з простреленим животом, чиї нутрощі біліли через зниження кровообігу кожного разу, коли він сердився чи дратувався. Якщо стресова ситуація, яку ви переживаєте, спричиняє значне зниження припливу крові до органів ШКТ (наприклад, унаслідок кровотечі), у стінках шлунка починають відбуватися маленькі інфаркти через нестачу кисню. Далі формуються ділянки некротичної (змертвілої) тканини, які є будівельними цеглинками для виразки.
Цей стан виникає, найімовірніше, з двох причин. Перша пов’язана зі зниженням кровообігу: вимивається менше накопиченої кислоти. Друга причина стосується чергового парадоксу біології. Ми всі, з очевидних причин, потребуємо кисню і без нього почуватимемося дуже кепсько. Але в процесі перенесення кисню до клітин інколи може формуватися такий небезпечний клас сполук, як-от
Зниження імунітету. Гелікобактер як бактерія запускає імунну систему організму для боротьби з нею[30]. Як ви незабаром дізнаєтесь у нудотних подробицях з Розділу 8, хронічний стрес пригнічує імунітет і ослаблені захисні механізми організму дозволяють гелікобактеру спокійно розмножуватися.
Недостатня кількість простагландинів. За цього сценарію, у шлунку час від часу починають з’являтися мікровиразки через цілком прогнозоване виснаження організму. За звичайних обставин, організм може усунути цю проблему, продукуючи простагландини — речовини, які сприяють процесу одужання, посилюючи кровопотік крізь стінки шлунка. Однак під час стресу синтез простагландинів зупиняється дією глюкокортикоїдів. Отже, стрес не стільки викликає формування виразок, скільки знижує здатність організму виявити таке формування на ранній стадії та загоїти виразки. Поки що не виявлено частоту повторення саме цього сценарію формування виразки під час стресу. (Аспірин також заважає синтезу простагландинів, тому аспірин може посилювати кровотечу виразки.)
Стискання шлунка. За невідомих причин, стрес викликає повільні, ритмічні стискання шлунка (приблизно одне стискання за хвилину). І, за невідомих причин, здається, що це збільшує ризик появи виразки. За однією версією, приплив крові до шлунка порушується під час прискорення стискань, що викликає маленькі спалахи ішемії (проте ця версія не має багато доказів). Інша версія говорить, що стискання механічно пошкоджують стінки шлунка. Механізм цього пошкодження поки не встановлено.
Більшість із наведених сценаріїв є добре підтвердженими шляхами формування виразки. І більшість із них можуть виникати щонайменше за певних типів стресогенних чинників. Одночасно може відбуватися декілька сценаріїв, і різні люди схильні до появи різних процесів під час стресу і різного ступеня ймовірності взаємодії цих процесів з бактеріальною інфекцією. Звісно, з часом учені виявлять нові механізми впливу стресу на формування виразки, але поки що нам вистачає і відомих механізмів.
На думку лікарки Сюзан Левенштайн, найдотепнішої людини на планеті, яка пише про гастроентерологію, пептичні виразки — це найдостовірніша модель сучасної етіології[31]. Стрес не викликає формування пептичної виразки. Але він сприяє появі біологічних негативних чинників, які насправді спричиняють появу виразки, або загострює дію цих чинників, або знижує здатність вашого організму боротися з ними. Це є класичною взаємодією між органічним (бактерії, віруси, токсини, мутації) та психогенним компонентами хвороби.
6. КАРЛИКОВІСТЬ І ВАЖЛИВІСТЬ МАТЕРІВ
Мене досі дивує здатність організму до росту. Можливо, я й не так сильно вірю в силу біології, як про це заявляю. Споживання і перетравлення їжі цілком реальні для мене процеси. Ви кладете великий кусень чогось до рота і потім відбувається ціла низка відчутних процесів: утомлюється щелепа, розтягується шлунок, зрештою, щось із вас виходить. Ріст також видається досить-таки відчутним процесом. Довгі кістки стають довшими, діти набирають масу.
Але для мене складність розуміння цього процесу полягає в етапах, які пов’язують травлення та ріст. Я знаю, як це працює, і навіть викладав цю тему студентам в університеті. Хтось з’їдає гору спагеті, салат, часникову хлібину і два шматки пирога на десерт — і це все перетворюється і тепер частково міститься у пробірці зі взятою для аналізу кров’ю? І це якось має перебудуватися на кістку? Тільки подумайте, ваше стегно складається зі шматочків маминого пирога з куркою, який ви наминали в дитинстві. Отакої! Схоже, що і ви тепер не дуже вірите в цей процес. Можливо, ми занадто примітивні для розуміння перетворення матерії.
ЯК МИ РОСТЕМО
Хай там як, ріст є результатом споживання їжі. Для дітей це значущий процес. Мозок стає більшим, змінюється форма голови. Клітини діляться, збільшуються в розмірі і синтезують новий білок. Довгі кістки подовжуються за рахунок того, що хондроцити на кінцях кісток переходять у тіло кістки і тверднуть. На зміну дитячій пухлості приходять м’язи. Гортань потовщується і голос стає глибшим, у несподіваних місцях починає рости волосся, у дівчат розвиваються груди, а у хлопців збільшуються яєчка.
З точки зору впливу стресу на процес росту, потрібно розуміти, що ріст потребує значних ресурсів організму. Потрібно добути кальцій для побудови кісток, для синтезу білків необхідні амінокислоти, для формування стінок клітин треба мати жирні кислоти — і за все розраховуватися глюкозі. Апетит підвищується, з кишечника в різні сторони постачаються поживні речовини. Основним напрямком роботи різноманітних гормонів є мобілізація енергії та матеріалу, необхідного для масштабного будівництва всередині організму. Керує процесом гормон росту. Інколи він здійснює прямий вплив на клітини — наприклад, гормон росту допомагає розщепити жирові відкладення, запускаючи рештки у кровообіг, щоб підсилити клітини, що ростуть. Інакше гормон росту часом повинен спершу запустити викид іншого класу гормонів,— соматомединів,— які й виконують необхідну роботу, наприклад, сприяють поділу клітин. Тиреоїдні гормони допомагають виділенню гормону росту, а також посилюють сприйнятливість кісток до соматомединів. Щось подібне робить й інсулін. Статеві гормони долучаються до процесу в період статевого дозрівання. Естроген допомагає росту довгих кісток, і здійснюючи безпосередній вплив на кістки, і підвищуючи секрецію гормону росту. Тестостерон також займається довгими кістками, а також сприяє росту м’язів.
Підлітки перестають рости, коли кінці довгих кісток змикаються і починають зростатися. Але з низки причин тестостерон, пришвидшуючи ріст кінців довгих кісток, може наблизити і зупинку росту. Тому, хай як парадоксально це звучить, якщо юнакам у віці статевої зрілості вводити ін’єкції тестостерону, вони можуть лишитися низькими на зріст. Натомість хлопці, яких було кастровано до періоду статевого дозрівання, виростають досить високими, худорлявими, з довгими кінцівками. Шанувальникам опери, напевно, відомий цей факт, адже співаки-кастрати мали саме таку статуру.
ОБЕРЕЖНО: НЕРВОВІ БАТЬКИ!
Тепер розглянемо, як стрес порушує нормальний процес розвитку. Як ми дізнаємося, порушується не тільки ріст кісток скелета (тобто ваш загальний ріст). Стрес, перенесений у ранньому віці, може вплинути на схильність організму до хвороб упродовж усього життя.
Перш ніж я розпочну, маю попередити всіх, хто має дітей, планує мати дітей або має чи мав батьків. Батьківство — це найдієвіший спосіб стати невротиком, оскільки ви змушені думати про наслідки кожної своєї дії, думки або помилки. Я маю малих дітей і ось лише декілька з тих усіх жахливих речей, якими ми з дружиною нанесли їм непоправної шкоди: коли нам ніяк не вдавалося їх утихомирити, ми дозволяли їм снідати сухим сніданком із неймовірно високим вмістом цукру, який зазвичай не давали; наш первісток на третьому триместрі влаштував матері гучний протест, безжалісно лупцюючи її зсередини,— мабуть, він був чимось дуже сильно незадоволений; і якось нам зрадила наша невсипна пильність і дитина цілих десять секунд дивилася якесь божевілля по телевізору, доки ми намагалися вставити касету зі спокійним мультфільмом. Ви прагнете дати своїм дітям лише найкраще, тому через це деколи з’їжджаєте з глузду. Цей розділ допоможе вам робити це частіше.
Отже, не забувайте про моє попередження. Я повернуся до нього наприкінці розділу.