Чому зебри не страждають на виразку
Проте не такі очевидні стресогенні чинники теж негативно позначаються на здоров’ї. Якщо статус примата в ієрархії домінування знижується, рівень тестостерону в його крові також падає. Якщо дати людині та мавпі якесь важке завдання, наслідки будуть однаковими. Кілька років тому було проведено одне дослідження: курсанти Офіцерської кандидатської школи США після проходження важких фізичних та психологічних випробувань здали військовим психіатрам аналіз сечі для вимірювання рівня чоловічого гормону. На велике здивування, рівень тестостерону знизився — можливо, не до рівня невинних херувимів, але все одно можете згадати про це, коли наступного разу побачите в барі солдата, що хвастає своїм тестостероном.
Чому концентрація цього гормону в організмі так різко падає з настанням стресової ситуації? З багатьох причин. Перша відбувається в мозку. З початком стресу два важливі класи гормонів — ендорфіни та енкефаліни (здебільшого перші) — блокують викид РФЛГ з гіпоталамусу. Як ми дізнаємося у Розділі 9, ендорфіни відіграють роль у блокуванні відчуття болю і виділяються як реакція на фізичні навантаження (це допомагає пояснити прославлену «ейфорію бігуна» або «ендорфінову ейфорію», яка наступає в багатьох витривалих бігунів після 30-ї хвилини). Якщо організм чоловіка виділяє ендорфіни під час «ейфорії бігуна» і ці речовини пригнічують викид тестостерону, чи можна сказати, що фізичні вправи погано позначаються на чоловічій репродуктивній системі? Інколи. Чоловіки, які мають надмірні фізичні навантаження, наприклад, професійні футболісти та бігуни, які долають понад 40–50 миль на тиждень, мають менший рівень РФЛГ, ЛГ і тестостерону в крові, менші яєчка, менш функціональну сперму. Вони також мають підвищений рівень глюкокортикоїдів у крові, навіть за відсутності стресу. (Подібне зниження репродуктивної функції спостерігається у чоловіків з опійною залежністю.) Забігаючи наперед, скажу, що репродуктивна дисфункція також спостерігається і серед атлеток, і певною мірою це також зумовлено викидом ендорфінів. До половини спортсменок, які беруть участь у професійних змаганнях з бігу, мають нерегулярний цикл, а дуже спортивні дівчата досягають статевого дозрівання пізніше за інших. Наприклад, одне дослідження за участю 14-річних дівчат показало, що менструацію вже мали близько 95 % учасниць контрольної групи, але лише 20 % гімнасток та 40 % дівчат, що професійно займалися бігом.
Отже, потрібно розглянути питання зовнішності, таке актуальне в наш час, у ширшому контексті. Звичайно, цілковита нестача фізичних навантажень не є корисною. Фізичні вправи покращують здоров’я. Регулярні фізичні вправи значно покращують ваше здоров’я. Але це не означає, що надзвичайно часті та інтенсивні тренування є надзвичайно корисними для вашого здоров’я. Якоїсь миті надмірність починає погано позначатися на різних органах. Основне правило фізіології говорить, що надмірність може бути такою ж згубною, як і недостатність. Є оптимальний рівень алостатичної рівноваги. Наприклад, тоді як помірна кількість вправ загалом збільшує кісткову масу, тридцятирічні атлети, які пробігають від 40 до 50 миль на тиждень, можуть врешті-решт отримати декальцифіковані кістки, знижену кісткову масу, підвищений ризик стресових переломів та сколіозу (бічного викривлення хребта) — скелет таких людей матиме вигляд як у 70-річних.
Для того щоб об’єктивно оцінити необхідність фізичних навантажень, уявімо таку картину: ви сідаєте разом з групою мисливців-збиральників з африканської савани і пояснюєте їм, що в нашому світі люди мають так багато їжі і вільного часу, що деякі з нас пробігають у день 26 миль просто для власного задоволення. Гадаю, вони скажуть: «Ви здуріли? Це ж так важко». Досвід гомінідів говорить, що якщо ви пробігаєте 26 миль на день — ви або збираєтеся когось наздогнати і з’їсти, або не бажаєте стати чиєюсь вечерею.
Отже, маємо перший пункт. З настанням стресу секреція РФЛГ падає. На додачу пролактин, ще один гіпофізарний гормон, який виробляється під час серйозного стресу, знижує чутливість гіпофізу до РФЛГ. Подвійний удар — з мозку виділяється менше гормону, гіпофіз більше нормально не реагує на нього. І нарешті, глюкокортикоїди блокують реакцію яєчок на ЛГ, просто на випадок, якщо якась частка цього гормону зможе до них дістатися під час стресової ситуації (а професійні спортсмени схильні до досить значного підвищення рівня глюкокортикоїдів у крові, що, безсумнівно, погіршує вищезазначені проблеми з репродуктивною системою).
Зниження секреції тестостерону — це ще не вся біда, що може статися з чоловічою репродуктивною системою під час стресу. Також виникають проблеми з нервовою системою та ерекцією. Нормальна ерекція — це настільки складний фізіологічний процес, що якщо б чоловіки досконально в ньому розібралися, то вони б її більше ніколи не мали. На щастя, цей процес відбувається автоматично. Коли у примата чоловічої статі настає ерекція, до його пеніса приливає багато крові і наповнює його[44].
Це стається внаслідок активації парасимпатичної системи. Інакше кажучи, чоловік має бути спокійним та розслабленим.
Що відбувається далі? Чоловік чудово проводить час разом з кимось. Можливо, у нього прискорюється дихання та серцебиття. Поступово тіло набуває тонусу симпатичної нервової системи. За деякий час більшість органів вже повністю в полоні симпатичної системи, тоді як чоловік героїчно намагається втримати парасимпатичний тонус якомога довше. Зрештою, коли сил більше не залишається, дія парасимпатичної системи на пеніс зупиняється, симпатична система вмикається на повну міць і настає еякуляція. Розуміння цього механізму допомогло сексологам давати, наприклад, таку пораду: якщо ви відчуваєте, що скоро настане еякуляція, а ви цього ще не бажаєте,— зробіть глибокий вдих. Розширення грудних м’язів викликає короткий парасимпатичний залп, який затримує перехід від дії парасимпатичної до симпатичної нервової системи.
Що ж змінюється під час стресу? Насамперед, уже перенесений сильний стрес призводить до пошкодження і засмічення кровоносних судин — а захворювання судин можуть серйозно порушувати кровообіг. А якщо стрес виник у якійсь конкретній ситуації? Вочевидь, якщо чоловік знервований або чимось занепокоєний, то він не перебуває у стані спокою. Стає складно втримати тонус парасимпатичної нервової системи. Виникають проблеми з ерекцією. Імпотенція. Якщо навіть ерекція і настає, все одно є проблеми іншого роду. Все йде чудово, пенісом керує парасимпатична нервова система. Раптом чоловік починає хвилюватися про обмінний курс долара до євро і — раз! — організм перемикається з дії парасимпатичної системи на симпатичну набагато швидше, ніж було потрібно. Передчасне сім’явилиття.
Характерною особливістю проблем імпотенції та передчасного сім’явилиття є саме їхня поява у період стресу. Більше того, ситуація може ускладнюватися тим, що еректильна дисфункція є сама по собі серйозним стресогенним чинником, який заганяє чоловіків у порочне коло постійного страху. Різні дослідження показали, що в понад половині випадків візитів чоловіків до лікарів із проблемою репродуктивної дисфункції виявляється, що причиною є так звана «психогенна» імпотенція, а не органічна (тобто ніякої хвороби немає, лише забагато стресу). Як визначити, чи це органічна, чи психогенна імпотенція? Це діагностується на диво легко, завдяки одній цікавій особливості чоловічого організму. Коли чоловік засинає і входить у фазу швидкого сну, наступає ерекція. Я консультувався з найкращими фахівцями в цій сфері, і жоден з них не зміг пояснити, чому так відбувається, але так відбувається[45]. Отже, до лікаря приходить чоловік і скаржиться, що не мав ерекції за останні пів року. Чи переживає він стрес? Чи є в нього якась неврологічна хвороба? Лікар видає зручну маленьку манжету для статевого члена з прикріпленим до неї електронним датчиком тиску. Чоловік має надягти цю манжету перед сном і вже наступного ранку отримає відповідь — якщо в нього була ерекція під час фази швидкого сну, то його проблема, найімовірніше, має психогенний характер[46].
Отже, стрес украй негативно впливає на ерекцію. Загалом проблеми з ерекцією серйозніші за проблеми із секрецією тестостерону. Для того щоб відбулися істотні зміни, продукування тестостерону і сперми має зовсім зупинитися. Для більшості чоловіків буде достатньо невеликого рівня тестостерону в крові та невеликої кількості вже виробленої сперми, а от без ерекції діла не буде[47].
Еректильний компонент надзвичайно чутливий до стресу в багатьох видів. Однак є деякі обставини, за яких стрес не здатен зашкодити діяльності чоловічої репродуктивної системи. Уявімо, що ви великий лось-самець і наступив шлюбний сезон. Вам доводиться одночасно робити безліч речей: гордовито ходити, показуючи себе у всій красі, ростити свої роги, вистежувати конкурентів та буцатися з ними, відвойовуючи територію, при цьому забуваючи нормально харчуватися, висипатися, отримуючи поранення та ще й намагаючись випередити суперників у боротьбі за увагу прекрасної статі[48]. Це надзвичайний стрес. Хіба було б логічно, якби конкуренція між самцями, необхідна для того, щоб отримати шанс на розмноження, внаслідок стресу зумовлювала в результаті нездатність розмножуватися? Досить-таки не в дусі еволюції.
Або уявімо, що для вашого виду секс — це дуже виснажливий для організму процес, на який ідуть години або навіть дні, і вам доводиться жертвувати відпочинком та харчуванням (до таких видів належать, наприклад, леви). Великі енергетичні витрати організму, недоїдання та недосипання — це стрес. Було б вкрай несприятливо для існування виду, якби стрес, зумовлений розмноженням, викликав еректильну дисфункцію.
Насправді в багатьох видів стресогенні чинники, зумовлені шлюбним сезоном або власне процесом розмноження, не тільки не пригнічують діяльність репродуктивної системи, але й можуть її стимулювати. Так, у деяких таких видів вплив стресогенного чинника не викликає секрецію гормонів стресу, тоді як у інших гормони стресу продукуються, але репродуктивна система стає до них нечутливою.
Нарешті існує один вид, який незалежно від того, чи наступив уже шлюбний сезон чи ні, ламає всі правила щодо впливу стресу на еректильну функцію. Настав час поговорити про гієн.
НАШ ДРУГ ГІЄНА
Ми маємо вкрай неправильне уявлення про гієну плямисту. Я можу це стверджувати, бо впродовж декількох років роботи в Східній Африці жив у кемпінгу разом з дослідником гієн з Каліфорнійського університету в Берклі Лоренсом Френком. За відсутності телебачення, радіо та телефону, він викорінював моє невігластво щодо гієн. Насправді це дивовижні тварини, яких просто знеславили у пресі.
Усім нам відома картинка. Світанок у савані. Ведуча «Дикого королівства»[49] Марлін Перкінз показує, як леви поїдають свою здобич. Ми в цілковитому захваті і тягнемося ближче до екрану, щоб краще роздивитися кров та нутрощі. Раптом периферійним зором ми помічаємо їх — огидних, брудних ледарів, які хочуть накинутись і вкрасти собі їжу. Стервоїдні! Глядачі сповнені презирства. Так тривало доти, доки Пентагон не закупив собі нові інфрачервоні прилади нічного бачення і не віддав свої старі зоологам — тоді дослідники змогли спостерігати за гієнами вночі (що важливо, адже вдень гієни переважно сплять), і виявилося, що вони чудові мисливці. Що ж дізналися вчені? Леви, які насправді не дуже успішні мисливці через свої розміри, впізнаваний вигляд та повільність, проводять більшу частину свого часу, стежачи за гієнами, а потім відбирають їхню здобич. Не дивно, що коли у савані наступає світанок, то гієни мають дуже ексцентричний вигляд і кола під очима. Вони цілісіньку ніч ганялися за сніданком для левів.
Сподіваюся, мені вдалося викликати у вас трохи співчуття до цих тварин. А тепер дозвольте розповісти насправді дивну інформацію про них. У гієн соціально домінантними є самки, що трапляється серед ссавців украй рідко. Вони більш м’язисті та більш агресивні і мають у своєму організмі більший вміст чоловічих статевих гормонів (близький родич тестостерону під назвою